Протидія торгівлі людьми на сьогоднішній день



    Торгівля людьми – другий за прибутковістю вид злочинної діяльності. Втягнення людей у торгівлю людьми з метою трудової експлуатації -  найбільш поширений метод.

    У сучасному світі торгівля людьми є одним з найбільш масових порушень прав і свобод людини. Глобалізація в світовому масштабі, зростаюча взаємозалежність та взаємопов'язаність держав, нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу спричинили небачене до цього часу поширення наприкінці XX ст. такого ганебного і антигуманного явища як торгівля людьми.

    За неофіційними даними в світі близько 4 млн. осіб щороку переправляються через кордони держав, яких, як правило, використовують в підневільній праці. В сучасну работоргівлю втягуються навіть держави, які уникнули рабовласницького періоду у своїй історії. Якщо протягом XIX ст. ч Азії і Африки було вивезено І2 млн. рабів, то упродовж останніх ЗО років XX ст. лише азіатських дівчат та жінок до Європи з метою експлуатації в підневільній праці було переправлено ІЗ млн.

    Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці XX ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально- економічних умов, специфіка географічного положення та справжній «хаос» на українських кордонах призвели до того, що Україна перетворилася в країну-транзит «живого товару». Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми.

    Україна здебільшого була країною постачання або транзиту жертв торгівлі людьми, проте в сьогоднішніх умовах Україна є також країною призначення з високими ризиками внутрішньої експлуатації. Воєнний конфлікт, який вибухнув в Україні, як і в аналогічних ситуаціях в інших країнах, сприяє поширенню торгівлі людьми в різних її формах.

    Складний матеріальний стан громадян спонукає їх до пошуків заробітку за межами України, де в міру своєї необізнаності вони теж можуть стати жертвами торгівлі людьми.

    Багато людей знають про проблему торгівлі людьми - з повідомлень у пресі, соціальної реклами на телебаченні, біл-бордів. Але мало хто усвідомлює її масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним.

    2017-й рік Міністерство внутрішніх справ оголосило роком боротьби проти торгівлі людьми. За даними правоохоронців, за останні роки кількість таких злочинів помітно зросла. Людей вербують працювати, але замість доброго заробітку вони подекуди опиняються в неволі. За минулий рік понад тисячу українців звернулись по допомогу до Міжнародної організації з міграції. Найбільше українських громадян потрапляють до рабства на території Росії, проте за останні роки втричі побільшало звернень по допомогу із Польщі. В поліції закликають постраждалих звертатися до правоохоронців і обіцяють в окремих випадках навіть звільняти від відповідальності - в разі, якщо постраждалим від торгівлі людьми довелося порушувати закон. Крім того, постраждалі можуть отримати матеріальну допомогу від держави.

    Міф перший: зі мною такого ніколи не станеться

    Існує стереотип, що лише малоосвічені люди можуть стати жертвами торговців людьми. «Зі мною такого не станеться», - так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші. За статистикою MOM, 54 % жертв торгівлі людьми мають вищу або неповну вищу освіту. П'ять років тому вербувальники працювали відкрито, по великим містам. Вони просто підходили до людей на вулиці і пропонували роботу за кордоном. Зараз вони перебралися в регіони, де не вистачає інформації.

    Міф другий: друзі та родичі не можуть виявитися замішаними в торгівлі людьми

    Друзі і родичі - це люди, яким найбільше довіряють. Якщо людина не завжди повірить сумнівному оголошенню у місцевій газеті, то вона схильна вірити словам своїх знайомих. Іноді вербувальники і самі не знають, що вони залучені у сферу торгівлі людьми.

    Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що пропрацювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і замість того, щоб сповістити правоохоронні органи, проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів.

    За інформацією MOM, в Україні 17 % постраждалих були продані в рабство своїми ж друзями, партнерами чи колегами.

    Міф третій: робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині

    Росія, в очах багатьох українців, досі є «братньою державою», яку навіть важко вважати «закордоном». Відсутність візового режиму, володіння мовою і нібито заможніше життя російських громадян, підштовхує наших співвітчизників погоджуватися на сумнівні пропозиції. Тим не менш, Росія сьогодні - основна країна призначення для українських жертв. На її територію припадає 37% потерпілих.

    Друге місце займає сусідня Польща (20%). Щоправда підписання договору про легальне працевлаштування між Україною і Польщею дає надію на зменшення ризику потрапляння до тенет работоргівців, але лише за умови, якщо майбутній працівник ретельно перевіряє діяльність фірми і всі необхідні документи (наприклад, ліцензію, копію дозволу на працевлаштування громадян України, трудовий договір зрозумілою мовою тощо).

    На третьому місці - Туреччина.

    Міф четвертий: торгівля людьми обов'язково включає перетин державного кордону

    Не обов'язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататора, За статистикою MOM, 4% постраждалих від торгівлі людьми потрапили у рабство у межах України. Найбільше від цієї проблеми страждають діти - одна з найбільш уразливих верств населення. Для того, аби потрапити у неволю, їм не потрібно перетинати кордон - пройдіться лише вулицями вашого міста і зверніть увагу на дітей-жебраків...

    Міф п'ятий: у рабство потрапляють лише жінки задля сексуальної експлуатації

    За статистичними даними MOM, з 820 випадків торгівлі людьми, 625 постраждалих особи були жінками, і 195 чоловіками. 24% чоловіків -- це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу. Багато тих, хто постраждав від сексуальної експлуатації не усвідомлюють себе як жертви - злочину і вважають, що їм просто не пощастило із працедавцем!

    Більшість чоловіків була залучена до трудової експлуатації, але траплялися випадки залучення до жебрацтва, сексуальної експлуатації, вербовки військовими в гарячі точки і торгівлі органами.

    Міф шостий: потерпілим від торгівлі людьми ніхто не допомагає

    Принаймні тридцять громадських організацій по всій Україні допомагають постраждалим від торгівлі людьми, надаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу. В громадських організаціях працюють справді небайдужі люди, жертвам забезпечується конфіденційність і безоплатність послуг.

    З 2002, за підтримки MOM, було засновано Медичний Реабілітаційний Центр, а також 5 притулків для постраждалих від торгівлі людьми у регіонах. 91% потерпілих після проходження курсу реінтеграції були працевлаштовані або повернулись до навчання, і лише 2% виїхали за кордон з різних причин.

    У рамках реінтеграції потерпілих було ініційовано програму навчання мікро-підприємництву, за якою потерпілі отримали можливість започаткувати більше ніж 79 власних підприємств.

    Національна гаряча лінія надає консультації з питань попередження торгівлі людьми, включаючи допомогу жертвам, інформацію з безпечного працевлаштування за кордоном, перевірку фірм-посередників тощо.

    Законодавством України таким особам гарантується комплексна допомога (психологічна, соціально-педагогічна, соціально-медична, юридична, допомога у працевлаштуванні та перекваліфікації, тощо), враховуючи особисті потреби постраждало!' особи, в тому числі і одноразова матеріальна виплата.

    Консультацію з питань протидії торгівлі людьми можна отримати також, звернувшись на Національну безкоштовну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0(800)-505-501 (зі стаціонарних телефонів) та «527» (для абонентів Київстар, Vodafone UA, Life).







    Читайте також:
    22.11.17 На стадіоні «Старт» розпочато роботи з монтажу системи автоматичного поливу

    22.11.17 Вирішено багаторічне проблемне питання з приміщенням шахового-шашкового клубу

    22.11.17 Таланти м. Олешки матимуть гідні умови для розвитку

    22.11.17 День гідності в Олешках

    21.11.17 День Гідності і Свободи в Олешках

    21.11.17 Протидія туберкульозу в Олешках

    13.11.17 Олешківський міський голова зустрівся з ветеранами

    10.11.17 Увіковічити пам'ять видатного українця

    09.11.17 В Олешках запроваджується роздільний збір ТПВ

    07.11.17 ЗВІТ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ДМИТРА ВОРОНОВА за другий рік роботи

Телефон гарячої лінії 2-13-09
з 8:00 до 17:00 по будням

ОСТАННІ НОВИНИ
Подія дня
популярне

Протидія торгівлі людьми на сьогоднішній день



Торгівля людьми – другий за прибутковістю вид злочинної діяльності. Втягнення людей у торгівлю людьми з метою трудової експлуатації -  найбільш поширений метод.

У сучасному світі торгівля людьми є одним з найбільш масових порушень прав і свобод людини. Глобалізація в світовому масштабі, зростаюча взаємозалежність та взаємопов'язаність держав, нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу спричинили небачене до цього часу поширення наприкінці XX ст. такого ганебного і антигуманного явища як торгівля людьми.

За неофіційними даними в світі близько 4 млн. осіб щороку переправляються через кордони держав, яких, як правило, використовують в підневільній праці. В сучасну работоргівлю втягуються навіть держави, які уникнули рабовласницького періоду у своїй історії. Якщо протягом XIX ст. ч Азії і Африки було вивезено І2 млн. рабів, то упродовж останніх ЗО років XX ст. лише азіатських дівчат та жінок до Європи з метою експлуатації в підневільній праці було переправлено ІЗ млн.

Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці XX ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально- економічних умов, специфіка географічного положення та справжній «хаос» на українських кордонах призвели до того, що Україна перетворилася в країну-транзит «живого товару». Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми.

Україна здебільшого була країною постачання або транзиту жертв торгівлі людьми, проте в сьогоднішніх умовах Україна є також країною призначення з високими ризиками внутрішньої експлуатації. Воєнний конфлікт, який вибухнув в Україні, як і в аналогічних ситуаціях в інших країнах, сприяє поширенню торгівлі людьми в різних її формах.

Складний матеріальний стан громадян спонукає їх до пошуків заробітку за межами України, де в міру своєї необізнаності вони теж можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Багато людей знають про проблему торгівлі людьми - з повідомлень у пресі, соціальної реклами на телебаченні, біл-бордів. Але мало хто усвідомлює її масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним.

2017-й рік Міністерство внутрішніх справ оголосило роком боротьби проти торгівлі людьми. За даними правоохоронців, за останні роки кількість таких злочинів помітно зросла. Людей вербують працювати, але замість доброго заробітку вони подекуди опиняються в неволі. За минулий рік понад тисячу українців звернулись по допомогу до Міжнародної організації з міграції. Найбільше українських громадян потрапляють до рабства на території Росії, проте за останні роки втричі побільшало звернень по допомогу із Польщі. В поліції закликають постраждалих звертатися до правоохоронців і обіцяють в окремих випадках навіть звільняти від відповідальності - в разі, якщо постраждалим від торгівлі людьми довелося порушувати закон. Крім того, постраждалі можуть отримати матеріальну допомогу від держави.

Міф перший: зі мною такого ніколи не станеться

Існує стереотип, що лише малоосвічені люди можуть стати жертвами торговців людьми. «Зі мною такого не станеться», - так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші. За статистикою MOM, 54 % жертв торгівлі людьми мають вищу або неповну вищу освіту. П'ять років тому вербувальники працювали відкрито, по великим містам. Вони просто підходили до людей на вулиці і пропонували роботу за кордоном. Зараз вони перебралися в регіони, де не вистачає інформації.

Міф другий: друзі та родичі не можуть виявитися замішаними в торгівлі людьми

Друзі і родичі - це люди, яким найбільше довіряють. Якщо людина не завжди повірить сумнівному оголошенню у місцевій газеті, то вона схильна вірити словам своїх знайомих. Іноді вербувальники і самі не знають, що вони залучені у сферу торгівлі людьми.

Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що пропрацювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і замість того, щоб сповістити правоохоронні органи, проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів.

За інформацією MOM, в Україні 17 % постраждалих були продані в рабство своїми ж друзями, партнерами чи колегами.

Міф третій: робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині

Росія, в очах багатьох українців, досі є «братньою державою», яку навіть важко вважати «закордоном». Відсутність візового режиму, володіння мовою і нібито заможніше життя російських громадян, підштовхує наших співвітчизників погоджуватися на сумнівні пропозиції. Тим не менш, Росія сьогодні - основна країна призначення для українських жертв. На її територію припадає 37% потерпілих.

Друге місце займає сусідня Польща (20%). Щоправда підписання договору про легальне працевлаштування між Україною і Польщею дає надію на зменшення ризику потрапляння до тенет работоргівців, але лише за умови, якщо майбутній працівник ретельно перевіряє діяльність фірми і всі необхідні документи (наприклад, ліцензію, копію дозволу на працевлаштування громадян України, трудовий договір зрозумілою мовою тощо).

На третьому місці - Туреччина.

Міф четвертий: торгівля людьми обов'язково включає перетин державного кордону

Не обов'язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататора, За статистикою MOM, 4% постраждалих від торгівлі людьми потрапили у рабство у межах України. Найбільше від цієї проблеми страждають діти - одна з найбільш уразливих верств населення. Для того, аби потрапити у неволю, їм не потрібно перетинати кордон - пройдіться лише вулицями вашого міста і зверніть увагу на дітей-жебраків...

Міф п'ятий: у рабство потрапляють лише жінки задля сексуальної експлуатації

За статистичними даними MOM, з 820 випадків торгівлі людьми, 625 постраждалих особи були жінками, і 195 чоловіками. 24% чоловіків -- це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу. Багато тих, хто постраждав від сексуальної експлуатації не усвідомлюють себе як жертви - злочину і вважають, що їм просто не пощастило із працедавцем!

Більшість чоловіків була залучена до трудової експлуатації, але траплялися випадки залучення до жебрацтва, сексуальної експлуатації, вербовки військовими в гарячі точки і торгівлі органами.

Міф шостий: потерпілим від торгівлі людьми ніхто не допомагає

Принаймні тридцять громадських організацій по всій Україні допомагають постраждалим від торгівлі людьми, надаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу. В громадських організаціях працюють справді небайдужі люди, жертвам забезпечується конфіденційність і безоплатність послуг.

З 2002, за підтримки MOM, було засновано Медичний Реабілітаційний Центр, а також 5 притулків для постраждалих від торгівлі людьми у регіонах. 91% потерпілих після проходження курсу реінтеграції були працевлаштовані або повернулись до навчання, і лише 2% виїхали за кордон з різних причин.

У рамках реінтеграції потерпілих було ініційовано програму навчання мікро-підприємництву, за якою потерпілі отримали можливість започаткувати більше ніж 79 власних підприємств.

Національна гаряча лінія надає консультації з питань попередження торгівлі людьми, включаючи допомогу жертвам, інформацію з безпечного працевлаштування за кордоном, перевірку фірм-посередників тощо.

Законодавством України таким особам гарантується комплексна допомога (психологічна, соціально-педагогічна, соціально-медична, юридична, допомога у працевлаштуванні та перекваліфікації, тощо), враховуючи особисті потреби постраждало!' особи, в тому числі і одноразова матеріальна виплата.

Консультацію з питань протидії торгівлі людьми можна отримати також, звернувшись на Національну безкоштовну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0(800)-505-501 (зі стаціонарних телефонів) та «527» (для абонентів Київстар, Vodafone UA, Life).







Читайте також:
22.11.17 На стадіоні «Старт» розпочато роботи з монтажу системи автоматичного поливу

22.11.17 Вирішено багаторічне проблемне питання з приміщенням шахового-шашкового клубу

22.11.17 Таланти м. Олешки матимуть гідні умови для розвитку

22.11.17 День гідності в Олешках

21.11.17 День Гідності і Свободи в Олешках

21.11.17 Протидія туберкульозу в Олешках

13.11.17 Олешківський міський голова зустрівся з ветеранами

10.11.17 Увіковічити пам'ять видатного українця

09.11.17 В Олешках запроваджується роздільний збір ТПВ

07.11.17 ЗВІТ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ДМИТРА ВОРОНОВА за другий рік роботи