8 березня 2022 року…
Три роки тому мешканці Олешок вийшли на центральну площу міста. Без страху, без сумнівів – лише з вірою в Україну... Дивилися в очі окупантам і говорили їм те, що не зміниться ніколи: «Олешки – це Україна!».
Мирний мітинг, сотні людей із прапорами, наш Гімн, що лунав над містом… Це була мить правди, мить, коли кожен зробив свій вибір. Росіяни прийшли зі зброєю, пропагандою та репресіями, вони намагалися залякати нас, змусити мовчати. Але хіба можна змусити мовчати серце?
Попри викрадення, катування, погрози – ми залишилися сильними. Ми були незламними тоді, такими ж залишаємося зараз. Хтось бореться в лавах ЗСУ, хтось допомагає як волонтер, а хтось – навіть в умовах окупації – продовжує чинити спротив.
Сьогодні ми згадуємо тих, хто тоді вийшов на площу, і тих хто не зрадив. Тих, хто, попри все, бореться далі. Тих, хто змушений був виїхати, але наближає нашу Перемогу. І тих, хто віддав за Україну своє життя.
Темрява не вічна. Ми знаємо: всі дороги ведуть додому.
І ми повернемося! Обов’язково!
Олешки – це Україна!