Цього дня ми згадуємо дві великі трагедії нашої історії – геноцид кримськотатарського народу та політичні репресії, що забрали мільйони життів українців у ХХ столітті.
У 1944 році радянський режим депортував понад 200 тисяч кримських татар – жінок, дітей, людей похилого віку. Їх вивозили в товарних вагонах без води, їжі, медичної допомоги. Близько половини не пережили тієї дороги. Їхні домівки зайняли інші. Крим був перетворений на тюрму без народу.
Так само у 1930–50-х роках українців масово арештовували, вбивали, відправляли в табори Сибіру. Лише за любов до своєї мови, землі, віри. Це була система – зламати кожного, хто мислив вільно.
Історія повторюється…
Сьогодні росія знову відтворює злочини минулого: катує і вбиває політв’язнів, викрадає мирних мешканців і дітей, переслідує незалежні церкви, а на окупованих територіях чинить насильство над усіма, хто чинить спротив, намагаючись знищити українську ідентичність через залякування, репресії та знецінення всього українського.
Але ми пам’ятаємо…
Ми говоримо правду!
Ми не дозволимо зробити нас німими!
Крим – це Україна! І жоден режим не зламає нашу пам’ять і гідність.